Кам'яниця київського війта ("Будинок житловий Яна Биковського", "Буди́нок Петра́ І") — пам'ятка архітектури межі XVII — XVIII століть у Києві, розташований на Подолі за адресою вул. Костянтинівська 6/8 (на розі з вулицею Хорива). Найдавніший зі збережених житлових будинків Києва, має оригінальну об'ємно-просторову композицію з рисами оборонної споруди. На сьогодні функціонує у складі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

‍

1799 року в будинку утримувався заарештований за сфальшованими політичними звинуваченнями композитор Артемій Ведель. У 1870-х роках мешкав лікар Феофіл Яновський.

‍

Міська легенда пов'язує будівлю з іменем російського імператора Петра І. Відомості щодо проживання тут російського імператора документально не підтверджені.Будинок було зведено, імовірно, наприкінці XVII (не раніше 1696 року) — на початку XVIII століття, у період активного мурованого будівництва у Києві, у садибі, яка з 1663 року належала відомій київській купецькій та козацькій родині Биковських. Власник садиби Ян Биковський — київський війт у 1687—1699 рр. — володів на Подолі багатьма дворами, крамницями, ставком з млином, землями вздовж Глибочиці та на горі Щекавиці.

‍

Первинно будинок у садибі Биковських був двоповерховим, з підвалом та двома круглими вежоподібними наріжними об'ємами. Усі приміщення споруди перекривалися склепіннями. На початку 1730-х рр. онук Яна Биковського — Леонтій — розпочав перебудову будинку під 10 кімнат, проте у 1734 році його призначили сотником до Опішні, тож Биковський поїхав з Києва, лишивши родовий будинок недобудованим.

‍

Перебудову дому на Костянтинівській завершив відомий київський архітектор Іван Григорович-Барський[6] на замовлення київського магістрату, який у 1780-ті рр. викупив усі київські маєтності Биковських за неймовірну на той час суму — три тисячі рублів. У результаті перебудови із західного боку будівлі було зроблено двоповерхову прибудову, а між вежами і на вхідному ризаліті з півдня влаштовано відкриті аркади у барокових формах. Після завершення ремонту, у 1791 році, за рішенням магістрату у колишньому будинку Биковських було розміщено «гамівний будинок» — місце ізоляції пияків та гармидерників, а також божевільних. У 1799—1803 роках тут утримували під вартою оголошеного владою божевільним відомого українського композитора Артемія Веделя.

‍

У 1803 році божевільня була переведена до Кирилівської лікарні, і протягом наступних років будинок стояв пусткою. Значної шкоди споруда зазнала під час пожежі Подолу 1811 року: її наслідки було усунуто лише після нового ремонту і перебудови у 1817—1820 рр. Після цього будівля була віддана під Подільське парафіяльне училище, що проіснувало тут до кінця 1860-х рр.

‍

Тильний фасад, вигляд з вул. Хорива
У 1870-х роках квартири в будинку належали Ф. А. Барцеву, класному наставнику Київської подільської прогімназії. У 1873—1876 роках у квартирі на другому поверсі мешкав разом з чотирма однокласниками майбутній український лікар-терапевт Феофіл Яновський. З кінця 1870-х у будинку містилися казарми, а у 1883 році її було передано Олександрівському дитячому притулку, що діяв тут до 1917 року. Одним із директорів притулку був доктор Іван Воскресенський — вітчим російського письменника Михайла Булгакова та учень Феофіла Яновського.

‍

Після революційних подій 1917—1921 рр., будинок функціонував як житловий. У середині 1970-х рр. споруду було капітально відреставровано. На поч. 1990-х рр. передано на баланс ДІАЗ ""Стародавній Київ"".У липні 2007 року «будинок Петра І» відремонтовано та музеєфіковано (розміщено у ньому постійнодіючу виставку ""Будинок Петра І в літопису київської благодійності"").

‍

У 2019 році оновлено експозицію та відкрито ""Музей ""Кам`яниця київського війта"", що функціонує у складі КНМЦ по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

‍

Найціннішим елементом музею є сама пам'ятка архітектури. В основі музейної експозиції – колекція, яка збиралась співробітниками заповідника «Стародавній Київ» впродовж 20 років.

‍

Експонати Музею розповідають про історію надання  Магдебурзького права Києву, про інститут війтівства та урядовий устрій києво-подільської автономії, про будівельну історію подільської кам‘яниці в контексті відродження мурованої архітектури на рубежі 17-18 ст., про ґрунтоване на громадянських патріотичних засадах корпоративне (цехове, братське) доброхотство суб‘єктів міського права, про роль козацького фактора і взаємини міщан з монастирською юрисдикцією, про ліквідацію Магдебурзького права і перепрофілювання пам‘ятки під один з перших закладів імперської офіційної благодійності, що ґрунтувалася на інтелектуальних модах європейського Просвітництва (гамівний будинок Приказу громадської опіки). Наразі допомога хворим, нужденним, народна освіта і опіка над сиротами (у ХІХ ст. тут діяли міське парафіяльне училище Приказу громадської опіки і Олександрівський дитячий притулок) аж до революції 1917 року визначатимуть «дух місця» і в межах старовинної споруди, і разом у межах цілого міста, що прислухалося і відлунювало всім гуманним новаціям часу.

‍

Увагу відвідувачів привернуть унікальні артефакти самоврядного побуту Києва, зокрема свинцева платівка з поховання київського бурмистра І.Сказки, автентичні картографічні й рукописні пам‘ятки, в тому числі купчі кріпості 18-19 ст. і кошторис магістрату 1786 р.; твори іконопису, графіки та живопису, документи і стародруки, меморіальні й типологічні меблі, атрибути шкільництва і оригінальні фотографії.

‍