Національний художній музей України – найбільш репрезентативне зібрання українського мистецтва у світі. Колекція музею нараховує понад 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського іконопису, живопису, скульптури, графіки, медіа від XII століття до сьогодення. Музей заснований зусиллями української інтелігенції і промисловців-меценатів наприкінці XIX століття як перший загальнодоступний музей Києва. 21 вересня 1897 року відбулося закладення першого каменю музею; з казни було відпущено перші 50 тис. крб. Будівля музею споруджена за проектом архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Відомий київський зодчий Владислав Городецький доопрацьовував проект та керував роботами. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.Через брак виставкової площі експонуватися могли лише 5-6% експонатів, тому музей було переміщено до Кловського палацу (пам’ятка архітектури національного значення XVIII століття по вул. Пилипа Орлика, 8) і відкрито 26 травня 1982 року у дні святкування 1500-річного ювілею міста. У Кловському палаці Музей розміщувався більше двадцяти років та мав 18 експозиційних та актовий зали, адміністративні приміщення та фондосховища. За цей час Музей здобув славу одного з найкращих культурно-просвітницьких закладів столиці України і став візитною карткою стародавнього Києва. Однак, за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 506 від 11 серпня 2003 р., будівля Кловського палацу була передана Верховному Суду України. З 10 березня 2004 р. Музей було закрито для відвідувань і «переміщено» на 4 та 5 поверхи в Палац мистецтв «Український дім» по вул. Хрещатик, 2.06 червня 2012 року під натиском громадськості у користування «Музею історії міста Києва» було передано будівлю торгово-офісного центру біля станції метро «Театральна» по вул. Богдана Хмельницького, 7, де з 22 серпня 2012 р. Музей історії міста Києва відновив експозиційно-виставкову діяльність, і нині функціонує як Музейно-виставковий центр «Музей історії міста Києва».