Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова є прямим нащадком створеного у 1920 році Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди, який у 1920—1922 рр. очолював відомий український історик, етнограф та громадський діяч академік М. Ф. Сумцов. У 1920—1930 рр. музей став регіональним центром вивчення традиційних та сучасних явищ культури та побуту, а також першим українським музеєм у Харкові, що мав за мету широку популяризацію надбань національної культури.Музей було засновано 21 січня 1920 року[4] за ініціативи відомого громадського діяча міста Харкова, етнографа, українського фольклориста, літературознавця та науковця у галузі вітчизняного музеєзнавства, професора Миколи Федоровича Сумцова. Також долучились до заснування і потім стали співпрацівниками музею український історик, філософ, один із фундаторів Української Академії Наук Дмитро Іванович Багалій, історик-сходознавець, україніст Андрій Петрович Ковалівський, цікавий дослідник українського народу Раїса Сергіївна Данковська (яка після смерті Сумцова стала з 1923 по 1929 роки до керівництва). Етнографічним напрямком, а потім і формуванням етнографічного відділу музею став етнограф, діалектолог і фольклорист Дмитро Костянтинович Зеленін. Зеленін багато уваги приділяв українській етнографії, і саме на базі музею почав створення ґрунтовного дослідження етнографії східних слов'ян за запитом від німецьких філологів Р. Траутмана і М.Фасмера.