місто Камʼянець-Подільський
вулиця Татарська, 20
"Кафедральний собор святих апостолів Петра й Павла, що у Кам’янці-Подільському, можна назвати найоригінальнішим не лише на Хмельниччині, а й в Україні.Собор – чинний кафедральний католицький костел. Визначна пам’ятка історії культури та архітектури України, одна з головних туристичних атракцій міста.
Архітектурний ансамбль Костелу включає в себе: костел, дзвіницю, тріумфальну арку та мінарет. Містить риси архітектури ренесансу, бароко та неоготики.
Зі встановленням на Поділлі в 1362 році влади Великого князівства Литовського, Кам’янець-Подільський був обраний в якості його адміністративного центру. Релігія ж, як один з найбільш сильних важелів впливу на народ, повинна була відповідати вимогам світської влади. Саме тому на звернення до католицизм – основну релігію Литовського князівства – були спрямовані зусилля нової влади.
Завдяки цим подіям папою римським Георгієм XI в місті була заснована Подільська католицька єпархія (1378 рік), що зажадала підтвердження свого високого статусу у вигляді дерев’яного собору, спорудженого на гроші князів Коріатовичів.
Вже через п’ять років на прохання польського короля Папа Григорiй XI засновує в Кам’янці дiєцезiю i костьол стає катедральним. Першим біскупом, як вважають, був домініканець Вільгельм. Будівництво кам’яного костелу пов’язують з біскупом Якубом Бучацьким (1502-1517), котрий був людиною набожною та заможною, виділяв також кошти на укріплення Кам’янецького замку.
Спочатку костел був в романському стилі, відрізнявся простотою форм та мав три нави. В той час вівтар був орієнтований на захід i знаходився там, де зараз вхід до храму. До середини XVII ст. костел сформувався як тринавова, з довгим пресбітерієм, кількома ренесансними каплицями та високим притвором споруда, західний фронтон якої був вирішений у формах маньєризму.
Не дивлячись на зміну підданства на польське, а може саме завдяки цій події (Польща – також католицька країна), на будівництво собору з каменю було виділено десятині кошти (десята частина доходів) тридцяти двох сіл Кам’янецького, Вінницького і Скальського староств і праця їх селян. Після п’ятнадцятирічного періоду будівництва (з 1502 по 1517) світло побачила кам’яна твердиня, яка отримала ім’я на честь святих Петра і Павла.
Протягом XVI століття собор в процесі добудови набуває закінчених рис: каплиці Святого Причастя, Непорочного Зачаття і Розради Богородиці, нова вівтарна частина.Турецьке панування над Подільськими землями, що тривало двадцять сім років (до 1699 року), внесло свої корективи до архітектурного ансамблю – поруч з головним входом до собору піднявся до небес мінарет, бо сам комплекс в той час виконував функції головної соборної мечеті Кам’янець-Подільського.
Повернення в лоно католицької церкви (XVIII століття) ознаменувалося для собору епохою процвітання, яка проходила під знаком перетворення з романського мінімалізму в готичну пишність. А в якості візуалізації переваги християнства над мусульманством на вершині мінарету в 1756 році була встановлена скульптура Богородиці. Першопочатково Богородиця була дерев’яною, а вже в період біскупа Миколая Дембовського 1756 року в Гданську, власне на замовлення біскупа, виготовили скульптурну композицію, яку нині можна бачити на мінареті. Позолотою вкрили її вже в період незалежності. Висота скульптури – 4,5 метра. Вона виготовлена з металевого каркасу, який зверху обшитий листками зі сплаву міді та срібла. Враховуючи масивність композиції, тут шарнірне кріплення сконструйоване таким чином, що під час сильних вітрів скульптура має здатність відхилятися в сторони та повертатися у вертикальне положення. Богородиця стоїть на Земній Кулі та Півмісяці й благословляє місто i край. Навколо голови в Неї ореол з 12 зірок.
Після входження Поділля до складу Російської імперії (1792 рік), не дивлячись на переважну православність країни, доля собору святих Петра і Павла практично не змінилася – він залишається центром католицизму Кам’янецької єпархії. У 1853-1860 роках тут були проведені масштабні реставраційні роботи.Епоха процвітання закінчується з польським повстанням 1863 року, результатом якого стали репресивні заходи російського уряду по відношенню до католицької церкви: статус Кам’янецької єпархії був знижений до апостольської адміністратури.
Проголошення в 1918 році незалежності Україна на чолі з гетьманом Павлом Петровичем Скоропадським (1873 – 1945) на нетривалий час (два місяці) повернуло собору статус кафедрального при Кам’янецькій єпархії за згодою глави римських католиків.
Зі встановленням на Поділлі радянської влади в собор святих Петра і Павла на зміну служителям культу приходять музейні працівники (1930 рік) – в його стінах відкрито «Відділ історії релігії та атеїзму» Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника, де так само проводилися концерти органної музики.Знову в стінах собору запанувала святість разом з поверненням католицького єпископату лише в 1991 році після другого проголошення незалежності України.
Архітектура
Південний фасад кафедрального собору св. Петра і Павла у Кам'янець-ПодільськомуПервісна кам’яна споруда собору святих Петра і Павла в Кам’янець-Подільському (початок XVI століття) була виконана як тринефний храм в романському стилі з властивими йому вагою склепінь і мінімалізмом у декоровій обробці зовнішніх фасадів.Протягом першого століття свого існування кафедральний собор набуває вигляду закінченого комплексу: з півночі добудовується каплиця Святого Причастя, з південного – Розради Богородиці і Непорочного Зачаття, на схід – пресвітериум.
Турецьке панування (кінець XVII століття) вносить останній великий штрих до комплексу нині існуючого монастиря – мечеть, що розташувалася в західній частині поруч з головним входом. У XVIII-XIX столітті костьол реконструюється у стилі бароко і псевдоготики. Під час ремонту 1853 – 1862 рр. художник Д.Сампіні, за участю львівського художника М.Яблонського, виконав темперні фрески на стінах південної каплиці. Тоді ж з’явилися вітражі з богемського скла, підлога з теребовлянського пісковику та карарського мармуру, встановлено новий 20-регістровий орган роботи віденського майстра Гессе.Перебудова XVIII століття дарує кафедральному собору святих Петра і Павла перетворення в готичному стилі. Зміни торкнулися зовнішнього оздоблення будівель – головний фасад був прикрашений скульптурами, пілястрами і карнизами, та внутрішнього устрою – споруджується новий головний вівтар з дерев’яними позолоченими колонами, прикрашеними скульптурою, встановлюються амвон і крісла радників, трон єпископа, сповідальня.
Остання велика перебудова католицького кафедрального собору (середина XIX століття) в Кам’янець-Подільському торкнулася, в основному, його зовнішнього вигляду, який набув рис неоготики з елементами бароко: оновлено вівтар, встановлені вітражі, стіни і стелю прикрасили фрески, а підлогу – мармурова плитка, в головному залі встановлений орган, зроблений на замовлення у Відні.Нинішній собор святих Петра і Павла в Кам’янці — будівля висотою 24 м, довжиною – 49 м і шириною (разом з прибудовами) – 36 м, центральний вхід в який відкриває дорогу в головний неф з циркулярною аркою. Правий (південний) бічний неф з вівтарем святої Трійці з’єднаний з каплицями Непорочного Зачаття і Розради Богородиці. Лівий (північний) – з вівтарем святого Яна веде до каплиці Святого Причастя і з’єднує храм з мінаретом, а так само з нього відкривається доступ до хорів. У дев’яти підвальних ж приміщеннях знайшли своє останній земний притулок видатні діячі католицької Подільської єпархії.
Пам’ятки
Тріумфальна арка Станіслава Августа в Кам'янець-ПодільськомуКафедральний Костел (XVI – XIX) – сам по собі витвір мистецтва, адже симбіоз стилів і часу породив унікальну, незрівнянну з іншими архітектуру. У кожному елементі комплексу, навіть у такому дрібному як двері, що є унікальним творінням із сталі холодної обробки з бронзовими гербами папи римського і Кам’янець-Подільського на ключах і мечах Петра і Павла, простежується натхнення з яким працював художник. А ще у костелі можна побачити дивовижної краси скульптурну композицію – мармуровий надгробок Лаури, який історики називають справжнім шедевром. Історія Лаури починається з селища Чорний Острів, що неподалік Хмельницького. Вона була молодшою донькою графа Кароля Пшездецького. Пшездецькі мали кінний завод, захоплювалися верховою їздою. Під час прогулянки верхи дівчина впала з коня і пошкодила хребет. Її лікували різні лікарі, та вона померла. Тіло її поховали у родинному склепі. По смерті Лаури, тітка дівчини маркіза де Ноель замовила цей пам’ятник у одного з найкращих на той час скульпторів – Віктора Бродського. Над надгробком Лаури майстер працював у Ватикані увесь 1876 рік. Відтак створив з суцільної мармурової чотиритонної плити небачений шедевр. Робота настільки тонка, ювелірна, що мистецтвознавці порівнюють її з рідкісним витвором мистецтва.Надгробок Лаури з красунею із білого мармуру під простирадлом вічного сну з книгою на двадцять першій сторінці (час смерті при падінні під час кінної прогулянки) при погашеному ангелом факелі життя зачаровує реалістичністю картини. Зрозуміло, що спочатку надгробок Лаури прикрашав її поховання в Чорноострівському костелі. Оскільки Пшездецькі були магнатами та власниками Чорного Острова і всіляко підтримували храм, тому мали й такий родинний привілей як поховання в криптах костелу. Але у 1936 році костел закрили. Поховання були пограбовані, а пам’ятний надгробок просто викинули на вулицю. У радянські роки скульптура вижила дивом, її місцеві мешканці переховували у скрині з зерном. Через два роки надгробок перевезли до Кам’янець-Подільського кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла.
Тріумфальна арка Станіслава Августа (1781) при вході у внутрішній дворик кафедрального собору святих Петра і Павла, що прирашена скульптурами святого Яна і чотирьох ангелів, встановлена на честь відвідин храму останнім королем Польщі під час його візиту в подільські землі.Турецький мінарет (1672) і Статуя Богородиці (1756) – симбіоз двох вірувань, що подарували світові шедевр, де на вершині мінарету заввишки тридцять шість з половиною метрів (145 ступенів вгору) «… з’явилась на небі велика ознака: Жінка одягнена в сонце : під ногами її місяць, а на голові вінок із дванадцяти зірок. Вона мала в утробі, і кричала від болю і мук народження … « («Одкровення» Іоанна Богослова) з підписом у підніжжя «Богородиці Непорочна Пані Покровителька міста».Сад біля собору – невеликий куточок скорботи, що потопає в квітах, з кам’яними хрестами і пам’ятним стовпом Єжи Володівському, загиблому під час вибуху порохового складу Чорної вежі Кам’янець-Подільської фортеці і боковою калиткою з вічним написом-нагадуванням «Поважай звичаї предків». У рамках регіональної культурницької акції Сім чудес Кам´янця-Подільського, що тривала у 2007-2008 роках Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла увійшов до числа 7 фіналістів-чудес краю.Нині Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла у Кам’янці-Подільському є одним з найкращих збережених на теренах України великих духовних осередків."