Плин часу не зупинити. Він безжально крокує вперед, спалюючи все на своєму шляху та залишаючи за собою гори попелу. Ті, кому вдається вціліти в божевільному вирі історії, стають справжніми легендами. Кам'янець–Подільська фортеця, без жодного сумніву, одна із таких. 
Пишатися було чим: завдяки фортеці місто майже 6 століть носило корону столиці Поділля.Тож давайте перенесемося в історію фортеці.Історія старовинного міста Кам’янця - Подільського починається саме з неї, круті скелясті береги та високі стіни з амбразурами не підпускали до себе нікого протягом багатьох століть. 
Історики люблять посперечатися, хіба ні? Дискутують вони і про час появи Кам’янець-Подільського замку. Одні переконують, що фортеця народилася в ХІV ст., інші кажуть, що вона виросла у ІІ-ІІІ ст. як центр давньоримського міста Клепідава. Річка Смотрич, байдужа до цих суперечок, лише пам’ятає, що новозбудований замок дуже їй сподобався, тому навіть зробила петлю навколо міста, щоб охороняти його разом із фортецею.
Далі була справа за людьми – вони спорудили в ХІ ст. дерев'яний частокіл, що оберігав частину Галицько-Волинського князівства. Після масштабної пожежі у ХІІІ ст. дерево прийшлося замінити на камінь. Щоправда така новація зовсім не вберегла місто від жорстокого хана Батия. У 1240 році він зумів знищити половину населення міста та поневолити на довгих сто років вцілілу частину. 1362 рік – кардинальний поворот в історії фортеці. Від чужинців її рятує великий литовський князь Ольгред, що під Синіми водами вщент розбиває лютих недругів. Відтак, замок переходить у власність п'ятьох братів, племінників князя: Костянтина, Федора, Бориса, Юрія та Олександра Коріотовичів. Замок дістає друге дихання. Розпочинається масштабна реконструкція. Нові власники перетворили замок на потужне кам’яне укріплення. Річці Смотрич здавалося, що фортеця немовби виростає з скель, які підпирають її своїми мужніми плечима.Це були найкращі часи для замку, він набуває сучасних рис. Коли останній із литовський власників твердині князь Вітовт помирає, між його спадкоємцями точиться неперервна міжусобна боротьба. Таким чином фортеця переходить до «лівих» польських рук. По 1793 рік Кам'янець-Подільська фортеця стає стратегічним королівським містом, центром польського воєводства.
Після Польщі у право власності вступила Російська Імперія, яка володіла фортецею та містом до приходу СРСР.

У 1620 році турецький султан Осман ІІ переміг Хотин і вже готував напад на Кам'янецький замок.Для цього взяв з собою 200 тисяч війська. Чи то не приступність замку налякала володаря, чи навпаки, заворожила, та не міг він відвести погляду від фортеці. Султан запитав у свого вірного слуги: «- Хто звів такий дивовижний замок?» Слуга, вражений не менше султана, відповів:«- Сам Аллах приклав сюди руку!» Осман ІІ відповів: «- Тоді самому Аллахові і завойовувати це місто!» – і, повернувши свої війська, покинув ці землі назавжди.
Але 1672 року турки, що не могли забути про ідею заволодіти замком, усе-таки завоювали його, але тільки тому, що їх було в 60 разів більше, ніж захисників фортеці. 



‍

Після російсько-турецької війни 1809-1812 рр. Південні кордони імперії значно розширюються, а Кам'янець-Подільська фортеця втрачає свою оборону функцію. Тому в уявленні росіян фортеця була потрібнішою для обмеження чужої волі.
Громадянська війна принесла смуту на українські землі та зробила Кам'янецьку фортецю так званим трофеєм то для німців та австрійців, то для більшовиків, то для українців. Для останніх це сталося у 1919 році, коли уряд УНР капітулював із Києва і Кам’янець став українською столицею УНР.
Вже у 1928 році радянська влада відчула вагомість Кам'янецької фортеці і зробила її історико-культурним заповідником.На жаль, заповідні стіни не змогли вистояти проти бойових дій ІІ Світової війни.

 


‍

Архітектура Кам'янець-Подільської фортеці
Аналогів Кам'янець-Подільській фортеці немає в усій Європі. Природний ландшафт та непосильний людський труд створили з твердині недосяжну мрію. Знаходиться вона на так званому півострові, оточеному з трьох боків стрімкими скелястими обривами та річкою Смотрич. Вхід до міста обороняли Польська та Руська брами. Якщо було помічено ворога, миттєво наповнювався водою каньон. Така несподівана лінія оборони робила замок недосяжним ще більше.
Всю фортецю поділяють на Старий та Новий замок.
Старий замок знаходиться в самому серці твердині. Його загальна площа складає 1,5 га. За формою нагадує неправильний чотирикутник, по периметру якого розміщено аж 11 веж. На південь, ліворуч від ходу знаходяться: Папська, Тенчинська, Ляська та вежа Ковпак; із заходу вистроїлися в ряд: Західна, Денна, Нова (Велика) вежі; праворуч від входу, з північного боку Північний та Південний бастіони, вежа Рожанка, Водяна, Лянцкоронська, Комендантська, Чорна вежі.


‍

Папська вежа

‍

Унікальна за формою, та історією Папська вежа була зведеною за гроші, надані Папою Римським Юлієм ІІ у 1515 році. 1-2 поверх вежі – квадратної форми, 3-4 восьмигранника, останній 5 – циліндричної форми. Знаменита вежа ще й тим, що за її стінами тричі відбував покарання лідер селянського повстання Устим Кармелюк.
Вежа КовпакПобудована вежа на початку ХVІ ст. Назва її виникла від конусної форми даху. Вежу переробляли у 1544 році – були оброблені фасади, укріплений фундамент і винесений на зовні вхід башти. Тоді вежа була значно вищою, але внаслідок польсько-турецької війни, вона зберегла висоту тільки 22 метри.


‍

Ляська (Біла) вежа

‍

Ляська вежа за формою циліндрична та має 4 яруси. Така дивна назва пов'язана із тим, що тут колись зберігали коштовності єпископа. Над дерев'яним входом до вежі знаходиться мудрий та повчальний надпис: «Вірний друг більш рідкісний над фенікса». У середині ХVІ ст. башту відновили, залишивши бойовим тільки верхній поверх. Фасад майстерно поштукатурили та полагодили внутрішні сходи. Ляська вежа одна із найвищих, її висота – 22,5 метри.
Денна вежаНайстаріша з усіх веж, приблизний час зведення у ХІІ ст. Це прямокутна споруда з величезною кількістю бійниць. У ній відсутній дах, замість нього нагорі знаходиться надбудова з дерева з трампліном, по якому передавали різноманітні знаряддя. Воно передавалося на наступну Нову вежу.


‍

Нова (Велика) вежа

‍

Найбільша та найстратегічніша вежа в усьому замку. Вона практично знаходиться із зовнішньої сторони замку, прикріплена тільки до однієї стіни замку. Це забезпечувало більше успіху та переваги під час бойових дій. Її архітектор І. Претферс зробив їз вежі справжню бойову «машину». З Денної вежі проводилося спостереження, а з Нової – безпосередньо головні бойові дії. Під час польсько-турецької війни туркам вдалося підірвати Велику вежу, що і забезпечило їм остаточну перемогу.


‍

Чорна (Східна) вежа

‍

Чорна вежа оснащена викутим у скелі колодязем та має велике старовинне дерев'яне колесо, яке використовувалося для підняття води з колодязя глибиною 40 метрів. Відра з водою витягали за допомогою величезних дерев'яних колес, діаметром 4,5 метра.
Південний та Північний бастіониНова фортеця була зведена для збільшення оборонної здатності замку. Нові мури були зведені згідно останніх голландських технологій побудови укріплень архітектором Т. Шомбергом у ХVІІ ст. Укріплюють стіни по боках два бастіони – Південний та Північний. Новий замок – ціла система оборонних ровів та валів, тому для того, щоб потрапити на територію Старого замку, було зведено підвісний міст.




‍

Сьогодні, за попередньою, домовленістю, можна стати учасником театралізованої екскурсії Старою фортецею. Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький «староста» та його «свита», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють неповторне відчуття подорожі у часі.Відвідувачі фортеці мають змогу приміряти та сфотографуватися в костюмах середньовічної епохи, поїздити верхи на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну монету.
У ХХ ст. замок став кіно-майданчиком більш ніж 10 фільмів про мужніх героїв, а саме «Той, хто пройшов крізь вогонь», «Тарас Бульба», «Циганка Аза» , «Народжені бурею», «Балада про доблесного лицаря Айвенго» та інші.Через свою красу та неповторність Кам'янецьку фортецю називають квіткою на камені, що з плином часу стає все ціннішою та величнішою.