Музей розташований у пам’ятці архітектури XVII ст. Скромний зовні і розкішно розписаний з середини Костел Кларисок споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці каплиці св. Анни, монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської.

‍

У 1740-х костел зазнав реконструкції у бароковому стилі. В цей час розібрали вежу на західному фасаді й звели будівлю колишнього монастиря. Склепіння храму у 1760-х прикрасили розписи Станіслава Строїнського, хоча деякі дослідники вважають, що це робота його брата Мартина Строїнського. Окремі сюжети у південній наві намалював Тадеуш Попель на межі ХІХ-ХХ ст.

‍

У зв'язку з пристосуванням храму під гарнізонний костел (1938–1939) його реконструювали за проектом архітектора Антонія Лобоса. Над чільним фасадом костелу добудовано вежу-дзвіницю у стилі функціоналізму з елементами бароко, реконструйовано будинок монастиря та впорядковано площу перед святинею.

‍

Після касації монастиря Кларисок австрійським урядом в 1780-х у храмі розмістили склад тютюну, а в монастирі – митний уряд (цловий). Відтоді площа стала називатися Цловою – тепер Митною. Перед І світовою війною храм повернули віруючим, а в кінці 1940-х його знову пристосували під склад.

‍

Ще на початку минулого століття костел відділяв від вулиці високий цегляний мур.

‍

З 1978 приміщення костелу стали використовувати як виставковий зал сучасного мистецтва, а 1996 тут відкрили Музей барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля.

‍

Майстер Пінзель, а в середині 1740-х років, коли він прибув до містечка Бучач на запрошення магната Миколи Потоцького – маловідомий майстер-сницар Іоан Георгій Пінзель. А його біографія й досі оповита багатьма таємницями.

‍

Вирізьблені кам’яні фігури Бучацької ратуші принесли успіх молодому майстрові. Завдяки своєму надзвичайному художньому баченню скульптор починає отримувати багато нових замовлень. Він створює скульптури для святинь у Бучачі, Монастириськах, Городенці, Годовиці, Маріямполі, Львові, Рукомишлі, Буданові.

‍

Пінзель зумів у кожний свій твір вкладати силу і легкість, темперамент і напругу, драматургію і перспективу смислів — проникливе розуміння людської душі. Однак його мистецький доробок чекав гідної уваги майже півтора століття. Лише у міжвоєнний період починається мистецтвознавче осмислення скульптурної спадщини Пінзеля, яке продовжується і тепер.

‍

Внаслідок зневажливого ставлення до пам’яток сакральної архітектури на наших землях у другій половині ХХ століття велика кількість скульптур Пінзеля частково або повністю зникли. У Львівській національній галереї мистецтв зберігається найбільша кількість вирізьблених з дерева скульптур Майстра (у Музеї Пінзеля та Олеському замку), решта — в Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї.

‍