Палац Потоцьких – одна з найвизначніших пам’яток архітектури кінця ХІХ ст. в Україні та музейний підрозділ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, де з 14 лютого 2007 р. представлена колекція європейського мистецтва XIV – XVIII ст.

‍

Родина Потоцьких – надзвичайно багата, впливова і розгалужена родовита аристократія, що отримала шляхетство ще у середині ХІІ ст., залишила помітний слід в європейській історії, вплітаючись у її канву не лише завдяки матримоніальним союзам, а й персональним внескам у розвиток науки, літератури і мистецтва. Згадаймо хоча б Яна Непомука Потоцького, автора славнозвісного роману «Рукопис, знайдений у Сарагосі» або Миколая Василія Потоцького, мецената, завдяки якому Україна володіє єдиною у світі колекцією робіт феноменально талановитого скульптора епохи пізнього бароко Йоанна Ґеорга Пінзеля.

‍

Палац був збудований на замовлення графа Альфреда ІІ Юзефа Потоцького, видатного політика Австро-Угорської імперії, кавалера орденів Залізної Корони, Золотого Руна, Святого Стефана, цісарського намісника Королівства Галичини і Володимирії у 1875–1883 рр.

‍

Палац є чудовим прикладом зрілого історизму кінця ХІХ ст. Дослідники називають його «найбільш французьким за архітектурою» і це не дивно, адже автором проєкту був модний у той час паризький архітектор Луї Довернь (1854-1937).

‍

Приводом для гордості є те, що для реалізації задуму запрошувати спеціалістів із-за кордону не довелося: зводила палац проєктно-будівельна спілка Юліана Цибульського та Людвіка Бальдвіна-Рамулти. Роботи з декорування палацового ансамблю виконала львівська фірма, яку очолював знаний скульптор Леонард Марконі та його учень Петро Віталіс Герасимович. Над оздобленням споруди працював талановитий майстер Ян Дашек, фірма якого виконала усі види слюсарних, художніх ковальських робіт і литво.

‍

Величний палац – резиденція цісарського намісника у столичному Лембергу, незмінно привертає до себе увагу ще й тим, як структурує простір довкола: напівпрозора огорожа з високими воротами, декорованими вензелем Альфреда ІІ Потоцького й графською короною, дозволяє без перешкод милуватися архітектурним ансамблем і просторим подвір’ям, де могли водночас вільно розминутися вісім карет. Гості, які мали нагоду побувати у палаці, милувалися французьким регулярним садом, розташованим позаду, з чудовими квітниками й рідкісними породами дерев (єдина у Львові мета-секвоя і зараз прикрашає одну з його центральних алей).

‍

Сьогодні для відвідувачів відкриті палацові інтер’єри першого поверху – анфілади салонів у стилі Людовіка XVI. До них належать елегантний неорокайльний Вітальний салон із виходом на терасу, з вишуканим поєднанням боазері кольору старої слонової кістки, білосніжного декору і золотистих шовкових шпалер. Зелений салон з дверима прихованого монтажу, де до сьогодні відбуваються зустрічі на найвищому рівні. Музичний або Червоний салон із каміном з білого каррарського мармуру, мідними накладними прикрасами і надзвичайно багатою неокласичною золоченою ліпниною. Також неповторний Бальний або Білий салон зі стінами у техніці стюко і дзеркалами у фігурних бронзових рамах з визолоченою ліпниною із зображеннями музичних інструментів. Бенкетний або Бірюзовий салон, усі стіни і стеля якого вкриті декором з атрибутами мисливства, рибальства й дарів природи. Незвичним доповненням багато декорованого каміна з яшми та мармуру є олійна картина на полотні «Натюрморт із квітами і червоним папугою», якою милувалися ще Потоцькі.

‍

Інтер’єри салонів, наповнені меблевими гарнітурами і предметами декоративно-ужиткового мистецтва з колекції Галереї, відтворюють атмосферу палацу кінця ХІХ – початку ХХ ст. й дають наочне уявлення про стиль і спосіб життя галицької аристократії.

‍

В одинадцяти залах другого поверху експонується одна з кращих у Східній Європі мистецьких колекцій, перш за все живопису. Побудована за географічно-хронологічним принципом, експозиція ознайомлює з творами українських, польських, чеських, угорських, австрійських, німецьких, нідерландських (фламандських і голландських), італійських, французьких та іспанських майстрів.

‍

Окрім шедеврів таких визнаних художників, як Тіціан, Якопо Цуккі, Софонісба Ангіссола, Жорж де Латур, Хосе де Рібера, Герріт ван Гонтгорст, Франсуа Жерар та багатьох інших, на глядача чекає зустріч із роботами менш відомих, проте не менш талановитих митців, неквапливе споглядання яких дарує витончену насолоду і шляхетний післясмак дотику до високого мистецтва.

‍